Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І.,

Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Лукор» (далі - ПрАТ «Лукор») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2014 року у справі № 909/320/14 за позовом відкритого акціонерного товариства «Оріана» (далі - ВАТ «Оріана») до ПрАТ «Лукор», товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім» (далі - ТОВ «Лукойл-Нафтохім»), треті особи: Фонд державного майна України (далі - ФДМУ), товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (далі - ТОВ «Карпатнафтохім»), про визнання недійсними рішень загальних зборів і позачергових загальних зборів ПрАТ «Лукор»,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року до Верховного Суду України звернулося ПрАТ «Лукор» із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2014 року у справі № 909/320/14 із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило скасувати зазначену постанову.

Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 17, 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI; далі - Закон про банкрутство).

Заяву мотивовано тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, скасовуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2014 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2014 року про відмову у задоволенні позову ВАТ «Оріана», та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України «Про акціонерні товариства», Закону про банкрутство, виходив із того, що законодавством не передбачено здійснення керуючим санацією боржника повноважень щодо вирішення організаційних питань діяльності господарського товариства, тобто керуючий санацією не уповноважений самостійно здійснювати функції боржника, що витікають з його корпоративних прав. Оскільки відсутність у представника ВАТ «Оріана» повноважень щодо участі у зборах акціонерів ПрАТ «Лукор» дає підстави вважати про відсутність на цих зборах кворуму, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними зазначених рішень загальних зборів акціонерів відповідача.

На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку ПрАТ «Лукор», ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 2 квітня 2014 року у справі № 5006/13/92пд/2012, від 27 липня 2010 року у справі № 11/82, від 27 липня 2010 року у справі № 11/83, від 15 червня 2011 року у справі № 32/43пд, від 4 серпня 2010 року у справі № 34/330-47/53, від 4 лютого 2010 року у справі № 13/123/09, в яких суд касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі № 909/320/14, застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що ПрАТ «Лукор» засновано ВАТ «Оріана» і ТОВ «Лукойл-Нафтохім», і відповідно до виписки з реєстру власників іменних цінних паперів станом на 15 жовтня 2013 року цим товариствам належало, відповідно, 47,9272 % акцій та 52,0728 % акцій.

15 листопада 2013 року відбулися загальні збори акціонерів ПрАТ «Лукор», на яких прийнято рішення із 24 питань порядку денного. Ці збори як позачергові було скликано на вимогу акціонера ТОВ «Лукойл-Нафтохім».

Повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «Лукор» від імені акціонера, який скликає збори, надіслано ВАТ «Оріана» 15 жовтня 2013 року, підтвердженням чого є копія повідомлення, опис вкладення та підтвердження поштового відділення про відправку і вручення 28 жовтня 2013 року цього повідомлення уповноваженій особі ВАТ «Оріана». Повідомлення про проведення загальних зборів розміщено у бюлетені «Цінні папери України» від 16 жовтня 2013 року № 194(3744).

Відповідно до виписки депозитарної установи акціонерами, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства, станом на 12 листопада 2013 року є ВАТ «Оріана», якому належить 47,9272 % акцій, і ТОВ «Лукойл-Нафтохім», якому належить 52,0728 % акцій.

Згідно з переліком акціонерів для участі у загальних зборах 15 листопада 2013 року зареєструвалися ВАТ «Оріана» і ТОВ «Лукойл-Нафтохім». ВАТ «Оріана» представляв Телитченко А.О., керуючий санацією ВАТ «Оріана», який діяв на підставі ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 9 липня 2012 року у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 про призначення його керуючим санацією. Представником ТОВ «Лукойл-Нафтохім» виступив директор цього товариства Москаленко В.М.

17 січня 2014 року відбулися загальні збори акціонерів ПрАТ «Лукор», на яких прийнято рішення з 5 питань порядку денного. Збори як позачергові було скликано на вимогу акціонера ТОВ «Лукойл-Нафтохім».

Повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «Лукор» від імені акціонера, який скликає збори, надіслано ВАТ «Оріана» 17 грудня 2013 року, підтвердженням чого є копія повідомлення, опис вкладення та підтвердження про вручення 19 грудня 2013 року цього повідомлення уповноваженій особі ВАТ «Оріана». Повідомлення про проведення цих зборів розміщено у бюлетені «Цінні папери України» від 18 грудня 2013 року № 239(3789).

Відповідно до виписки депозитарної установи акціонерами, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства, станом на 14 січня 2014 року є ВАТ «Оріана», якому належить 47,9272 % акцій, і ТОВ «Лукойл-Нафтохім», якому належить 52,0728 % акцій.

Згідно з переліком акціонерів для участі у загальних зборах 17 січня 2014 року зареєструвалися ВАТ «Оріана» та ТОВ «Лукойл-Нафтохім». ВАТ «Оріана» представляв Телитченко А.О., керуючий санацією ВАТ «Оріана», який діяв на підставі ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 9 липня 2012 року у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 про призначення його керуючим санацією, ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 31 грудня 2013 року у справі № 826/20806/13-а. Представником ТОВ «Лукойл-Нафтохім» виступив директор цього товариства Москаленко В.М.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що загальні збори акціонерів ПрАТ «Лукор» скликано та проведено відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» і статуту ПрАТ «Лукор».

На позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ «Лукор», які відбулися 15 листопада 2013 року, у тому числі, було прийнято рішення про відчуження рухомого та нерухомого майна ПрАТ «Лукор», а також частки ПрАТ «Лукор» у статутному капіталі ТОВ «Карпатнафтохім», а на позачергових загальних зборах акціонерів, які відбулися 17 січня 2014 року, було прийнято рішення про добровільну ліквідацію ПрАТ «Лукор».

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ВАТ «Оріана» щодо визнання недійсними рішень, прийнятих на зазначених загальних зборах, Вищий господарський суд України виходив із того, що керуючий санацією Телитченко А.О. за відсутності затвердженого господарським судом плану санації ВАТ «Оріана», за наявності обмежень щодо розпорядження майновими активами ВАТ «Оріана» та корпоративними правами товариства, всупереч приписам частини п'ятої статті 17 Закону про банкрутство без погодження з власником майна ВАТ «Оріана» в особі ФДМУ, не був уповноваженим представником ВАТ «Оріана».

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судами установлено, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2010 року у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 про банкрутство ВАТ «Оріана», яке є одним із акціонерів ПрАТ «Лукор», введено процедуру санації, а ухвалою цього ж суду від 9 липня 2012 року керуючим санацією боржника призначено Телитченка А.О.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника.

За змістом частини четвертої статті 17 Закону про банкрутство з дня винесення ухвали про санацію боржника керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Отже, з моменту введення щодо боржника процедури санації повноваження органів управління такого боржника припиняються та передаються керуючому санацією, який призначений судовим рішенням у справі про банкрутство. При цьому повноваження керуючого санацією не визначаються статутом боржника, а закріплені у Законі про банкрутство та можуть бути обмежені тільки комітетом кредиторів і господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, у порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

Судами установлено, що згідно з ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2010 року у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 до затвердження плану санації ВАТ «Оріана» керуючому санацією заборонено відчуження майнових активів боржника.

Зі змісту рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ «Лукор» від 15 листопада 2013 року вбачається, що зборами вирішено питання про відчуження рухомого та нерухомого майна ПрАТ «Лукор», а також частки ПрАТ «Лукор» у статутному капіталі ТОВ «Карпатнафтохім».

Таким чином, на цих зборах вирішено питання про відчуження майна саме ПрАТ «Лукор», а не ВАТ «Оріана», при цьому останньому як акціонеру цього товариства належать виключно корпоративні права, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами, а не право власності на майно цього товариства. Разом із тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, оспорюваним рішенням загальних зборів акціонерів корпоративні права ВАТ «Оріана» не порушено, а майнові активи позивача не відчужено.

Крім того, слід зазначити, що право на отримання активів акціонерного товариства у разі його ліквідації є невід'ємним правом кожного акціонера, а прийняття ПрАТ «Лукор» рішення про припинення діяльності товариства в результаті ліквідації є способом реалізації акціонерами належних їм корпоративних прав, а не відчуженням останніх.

Висновок Вищого господарського суду України про те, що керуючий санацією ВАТ «Оріана» за відсутності затвердженого судом плану санації у справі про банкрутство не був уповноваженим представником позивача на вищезазначених загальних зборах, не можна визнати цілком обґрунтованим, оскільки норми Закону про банкрутство, статтею 17 якого, зокрема, визначено права та обов'язки керуючого санацією, не містять заборони для керуючого санацією за відсутності затвердженого судом плану санації представляти інтереси акціонера на загальних зборах іншої юридичної особи.

Також судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ФДМУ у листі від 13 грудня 2012 року № 10-31-18000 за підписом першого заступника Голови ФДМУ, з посиланням на положення статті 17 Закону про банкрутство, зазначив, що повноваження керівника товариства та наглядової ради ВАТ «Оріана», до складу якої обрано представників держави, передаються керуючому санацією, тому ФДМУ в межах наданих йому повноважень не має будь-якого впливу на діяльність ВАТ «Оріана».

З огляду на зазначені обставини та положення Закону про банкрутство суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що керуючий санацією - єдина уповноважена особа на представництво ВАТ «Оріана», яка не тільки має право, але і зобов'язана виконувати усі функції органів управління товариства.

Вищий господарський суд України у своїх висновках лише послався на ту обставину, що керуючий санацією ВАТ «Оріана», без погодження з власником майна останнього в особі ФДМУ, приймав участь у загальних зборах ПрАТ «Лукор» від імені позивача, а тому не мав відповідних повноважень на участь у цих зборах, однак не навів правового обґрунтування таких висновків.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ПрАТ «Лукор».

За таких обставин заява ПрАТ «Лукор» підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2014 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» і керуючись статтями 11123- 11125 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 28 березня 2015 року), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву приватного акціонерного товариства «Лукор» задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді:І.С. Берднік В.С. Гуль А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький